103
SMS на 10003 для людей з вадами слуху та мови (абонентам Київстар)
ssmp@health.kiev.ua
  Офіційний веб сайт

ЛЕНГАУЕР Наталія Андріївна народилася 20 серпня 1908 року на станції Долинська Херсонської губернії у сім’ї залізничника.

Дитячі роки провела в Забайкаллі на станції Сретинськ, куди її батько Ленгауер Андрій Ксаверович після закінчення Харківського політехнічного інституту був направлений на роботу.

          У 1916 році сім’я переїхала у Перм за новим місцем роботи батька.

          У 1919 році, у зв’язку з призначенням батька начальником підривної бази залізничного батальйону, мати  -  Ольга Марківна – з синами Андрієм, Юрієм і дочкою Наталією евакуювалися в Україну до своїх рідних.

Через рік батька призначають інженером станції Роздільна Одеської залізниці.

У 1924 році Наталія Андріївна закінчила Одеську семирічну трудову школу, після закінчення якої працює технічним лаборантом на станції Жмеринка.

Після призначення батька у Київ на посаду інженера Південно-західної залізниці у 1927 році, Наталія Андріївна поступає до Київського медичного технікуму, який закінчує в 1930 році. Потім здобуває освіту на стоматологічному факультеті Київського медичного інституту.

Навчання у вузі поєднує з роботою технічного лаборанта і виїзного фельдшера станції швидкої медичної допомоги м. Києва.

У 1934 році закінчує інститут, виходить заміж і переїжджає до Москви за місцем проживання чоловіка. Тоді ж починає працювати черговим лікарем  приймального відділення лікарні “Медсантруд”.

У 1937 році, після народження сина Юрія, повертається до Києва і знову влаштовується на роботу на станцію швидкої медичної допомоги помічником старшого лікаря зміни.

У 1941 році була евакуйована у Магнітогорськ, де почала працювати лікарем, а потім – заступником начальника медчастини металургійного комбінату.

За сумлінну працю у роки Великої Вітчизняної війни нагороджена медаллю “За доблестный труд” і знаком “Отличник здравоохранения СССР ”.

У 1946 році повернулась до Києва і стала працювати лікарем Київської станції швидкої медичної допомоги, а у липні 1948 року – її директором.

Станція для Наталії Андріївни стає домівкою, колектив – сім’єю. Вся її енергія, сила, розум, знання, досвід були віддані справі удосконалення та розвитку швидкої медичної допомоги. Під її керівництвом Cтанція стала передовим медичним закладом не тільки у Києві, але й Радянському Союзі. Здобутки Станції знані і за кордоном.

l1За її активної участі Київська станція швидкої медичної допомоги визнана школою передового досвіду УРСР, а з 1956 року – і Радянського Союзу.

У 1965 році на ВДНГ СРСР Cтанція отримала диплом ІІ ступеня, 2 срібні і 5 бронзових медалей; у 1972 році –  диплом 1 ступеня, золоту і 2 срібні медалі; у 1974 році - диплом 1 ступеня та золоту медаль; у 1972 році Cтанція нагороджена Грамотою Міністерства охорони здоров’я УРСР та Республіканського Комітету профспілок медичних працівників.

На науково-практичній базі Станції було організовано низку науково-практичних конференцій у 1959, 1962, 1964 - 1965, 1968, 1972 - 1974 роках, а у вересні 1967 року проведено 4-й Міжнародний конгрес з питань швидкої медичної допомоги, з наступного року проходили щорічні семінари Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).

У 1950 році Ленгауер Н.А. відзначено почесним званням «Заслужений лікар УРСР», у 1960 році Указом Президії Верховної Ради УРСР нагороджено Почесною Грамотою, її ім’я занесене у книгу Трудової слави Київщини. Крім того, за великі заслуги перед Батьківщиною і охороною здоров’я Ленгауер Н.А. в 1969 році удостоєна високого звання Героя Соціалістичної праці.

Наталія Андріївна поєднувала роботу керівника Станції з активною громадською діяльністю: двадцять п’ять років обиралася депутатом міської ради, була членом Республіканського Комітету захисту миру, членом жіночої ради міста, членом президії міської профспілки медичних працівників.

Загалом Наталія Андріївна була віддана рідній Cтанції понад 50 років - до 9 грудня 1975 року. Після виходу на пенсію працювала старшим лікарем ряду підстанцій. Все своє життя вона присвятила справі охорони здоров’я киян.

l2Наталія Андріївна була відома широкій медичній громадськості України як людина високого громадянського обов’язку, людина доброго серця, щирої душі та відданості вдячній справі охорони здоров’я людей.

Є імена-символи. Таким символом є також й ім’я Наталії Андріївни. З її іменем пов’язана ціла епоха у розвитку швидкої медичної допомоги України, вона є частиною її славної історії.

З притаманною їй мужністю, завзятістю, наполегливістю вона одна із перших прокладала шляхи новим методам лікування, застосуванню наукових досягнень в медицині, створила спеціалізовані бригади швидкої медичної допомоги, оптимізувала диспетчерську службу, зробила свій внесок у реформування швидкої медичної допомоги не тільки в Україні, але й поза її межами. Постійна готовність Наталії Андріївни підтримати будь-яке розумне починання, людяність і порядність забезпечили їй заслужений авторитет серед колег.

Наталія Андріївна все робила у житті талановито: працювала, вчила, виховувала, відстоювала справедливість, а турбота про здоров’я людини для неї була понад усе. Крім того, вона була надзвичайно обдарованою людиною, вмілим організатором, високопрофесійним медиком.

Завдяки Наталії Андріївні на Станції створилася неповторна атмосфера товариськості, демократії, довіри та доброзичливості, яка панує і нині.

Померла Н.А. Ленгауер 10 лютого 1997 року.

У річницю її смерті на фасаді приміщення Станції було встановлено меморіальну дошку.

           

А.В. Вершигора

19.07.08