103
SMS на 10003 для людей з вадами слуху та мови (абонентам Київстар)
ssmp@health.kiev.ua
  Офіційний веб сайт

len

         Ленгауер Наталія Андріївна народилася 20 серпня 1908 року на станції Долинська Херсонської губернії у сім’ї залізничника.

В роду Ленгауер медиків не було.

      Батько Наталії Андріївни - Андрій Ксаверович - був далеким нащадком німецьких колоністів, яких Катерина ІІ запросила переїхати в Україну.

     Закінчив політехнічний інститут у Харкові, працювати направили в Сибір, вів залізницю через Забайкалля. Дитячі роки Наталія провела на станції Сретинськ.

    Мама Наталії Андріївни - Ольга Марківна Честахівська - була онукою Григорія Миколайовича Честахівського, який довго жив у Петербурзі і дружив з Тарасом Шевченком.

У 1916 році сім’я переїхала у м.Перм за новим місцем роботи батька.

       У 1919 році, у зв’язку з призначенням батька начальником підривної бази залізничного батальйону, мати Ольга Марківна з синами Андрієм, Юрієм і дочкою Наталією евакуювалися в Україну до своїх рідних.

     Через рік сім’я переїжджає в Одеську область, куди батька Наталії призначають інженером станції Роздільна Одеської залізниці.

     У 1924 році Наталія Андріївна закінчила Одеську семирічну трудову школу, після закінчення якої працювала технічним лаборантом на станції Жмеринка.

Після призначення батька у Київ на посаду інженера Південно-західної залізниці у 1927 році, Наталія Андріївна вступає до Київського медичного технікуму, який закінчує в 1930 році. Потім здобуває вищу освіту на стоматологічному факультеті Київського медичного інституту.

Навчання у вузі поєднує з роботою технічного лаборанта і виїзного фельдшера станції швидкої медичної допомоги м.Києва.

У 1934 році закінчує медичний інститут, виходить заміж і переїжджає до Москви за місцем проживання чоловіка Богданова Олексія Олексійовича. Тоді ж починає працювати черговим лікарем приймального відділення лікарні “Медсантруд”.

У 1937 році, після народження сина Юрія, повертається до Києва і знову влаштовується на роботу на станцію швидкої медичної допомоги помічником старшого лікаря зміни.

Почалася Друга світова війна, київська «швидка» перейшла на казармений стан, 60% працівників у перші дні були мобілізовані в армію.

У 1941 році з останнім ешелоном була евакуйована у Магнітогорськ і Наталія Андріївна, де почала працювати лікарем на металургійному комбінаті. У 1942 році була переведена на посаду заступника начальника медсанчастини комбінату, де і пропрацювала до 1946 року. Мала більше 40 подяк від керівництва комбінату і обласного відділу охорони здоров’я.

За сумлінну працю нагороджена Магнітогорським міськкомом компартії Почесною грамотою, медаллю “За Доблестний труд” і значком “Відмінник охорони здоров'я”.

У 1946 році повернулась до Києва і стала працювати лікарем Київської станції швидкої медичної допомоги,а у липні 1948 року – її головним лікарем.

Станція для Наталії Андріївни стає домівкою, колектив – сім’єю. Вся її енергія, сила, розум, знання, досвід були віддані справі удосконалення та розвитку швидкої медичної допомоги.

Під її керівництвом станція швидкої медичної допомоги стала передовим медичним закладом не тільки у Києві, але й Радянському Союзі.

За її активної участі Київська станція швидкої медичної допомоги визнана школою передового досвіду УРСР, а з 1956 року – і Радянського Союзу.

Завдяки наполегливості Н.А.Ленгауер,у 1961 році виділяється земельна ділянка на вул. Леніна,37-Б (нині- вул. Б.Хмельницького), розробляється проектно-технічна документація і починається будівництво нових приміщень Київської станції швидкої допомоги, які планувалось здати до 60-річчя станції, але тільки в березні 1963 року станція змогла переїхати в новобудову.

Новеприміщення було збудованеза індивідуальним проектом, мало 42 кімнати, конференц-зал на 300 місць, бібліотеку, їдальню, гардероб, а на першому поверсі – гараж, мийку для автомобілів та унікальну (на той час) центральну диспетчерську, оснащену новітньою апаратурою зв’язку.

У 1965 році на ВДНГ СРСР Київська станція швидкої медичної допомоги отримала диплом ІІ ступеня, 2 срібні і 5 бронзових медалей; у 1972 році –  диплом 1 ступеня, золоту і 2 срібні медалі; у 1974 році - диплом 1 ступеня та золоту медаль; у 1972 році Київську станцію швидкої медичної допомоги нагородили Грамотою Міністерства охорони здоров’я УРСР та Республіканського Комітету профспілок медичних працівників.

На науково-практичній базі Київської станції швидкої медичної допомоги було організовано низку науково-практичних конференцій у 1959, 1962, 1964 - 1965, 1968, 1972 - 1974 роках, а у вересні 1967 року проведено 4-й Міжнародний конгрес з питань швидкої медичної допомоги, з наступного року проходили щорічні семінари Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).

        У 1950 році Ленгауер Н.А. відзначено почесним званням «Заслужений лікар УРСР», у 1960 році Указом Президії Верховної Ради УРСР нагороджено Почесною Грамотою, її ім’я занесене у книгу Трудової слави Київщини.

        Крім того, за великі заслуги перед Батьківщиною і охороною здоров’я Ленгауер Наталія Андріївна в 1969 році удостоєна високого звання Героя Соціалістичної праці.

     Наталія Андріївна поєднувала роботу керівника станції швидкої медичної допомоги з активною громадською діяльністю: двадцять п’ять років обиралася депутатом Київської міської ради, була членом Республіканського Комітету захисту миру, членом жіночої ради міста, членом президії Київської міської профспілки медичних працівників.

          Загалом Наталія Андріївна була віддана рідній станції швидкої медичної допомоги понад 50 років - до 9 грудня 1975 року. Після виходу на пенсію працювала старшим лікарем підстанцій швидкої медичної допомоги.

Все своє життя вона присвятила справі охорони здоров’я киян.

    Наталія Андріївна була відома широкій медичній громадськості України як людина високого громадянського обов’язку, людина доброго серця, щирої душі та відданості вдячній справі охорони здоров’я людей.

        Є імена-символи. Таким символом є також й ім’я Наталії Андріївни. З її іменем пов’язана ціла епоха у розвитку швидкої медичної допомоги України, вона є частиною її славної історії.

   З притаманною їй мужністю, завзятістю, наполегливістю вона одна із перших прокладала шляхи новим методам лікування, застосуванню наукових досягнень в медицині, створила спеціалізовані бригади швидкої медичної допомоги, оптимізувала диспетчерську службу, зробила свій внесок у реформування швидкої медичної допомоги не тільки в Україні, але й поза її межами. Постійна готовність Наталії Андріївни підтримати будь-яке розумне починання, людяність і порядність забезпечили їй заслужений авторитет серед колег.

     Наталія Андріївна все робила у житті талановито: працювала, вчила, виховувала, відстоювала справедливість, а турбота про здоров’я людини для неї була понад усе. Крім того, вона була надзвичайно обдарованою людиною, вмілим організатором, високопрофесійним медиком.

     Завдяки Наталії Андріївні на Київській станції швидкої медичної допомоги створилася неповторна атмосфера товариськості, демократії, довіри та доброзичливості, яка панує і нині.

      Померла Ленгауер Наталія Андріївна 10 лютого 1997 року, похована на Лук’янівському цивільному кладовищі.

         У річницю її смерті на фасаді приміщення Київської станції швидкої медичної допомоги Київської станції швидкої медичної допомоги встановлено меморіальну дошку.

20 серпня 2018 року працівниками Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва буде відзначено пам’ятну дату – 110-річчя з дня народження Ленгауер Н.А.