Сьогодні до центру завітав наш співробітник Микола Косніцький. У недалекому минулому - столяр. А нині сержант ЗСУ. Ми розмовляємо з ним у музеї, де Микола так багато зробив – і меблі ремонтував, і експонати переносив, і фотографії розвішував, розповідав про свою рідну Богданівку на Полтавшині - батьківщину Катерини Білокур. Це був мир і мирна робота, і розмови на мирні теми. Але російський агресор змусив чоловіка взяти до рук зброю, і тепер – він сержант українського війська, захисник України.

- Миколо, скільки часу ти уже на фронті?

КОСНІЦЬКИЙ: З першого дня, з 24 лютого. О 6-й ранку я уже був на місці…

- Призвали чи ти сам пішов?

КОСНІЦЬКИЙ: Сам пішов.

- Сім’я, дружина, діти…Що ти їм сказав? Як відпускали?

КОСНІЦЬКИЙ: Я нічого нікому не сказав. Мені зателефонували о 5-й, що війна почалася, я встав , зібрав баул і пішов. Прибув на точку збору в Солом’янську РДА і о 4-й вечора уже відбув на бойове завдання - захист аеропорту “Жуляни”.

- Колю, то ти й мене захищав! Я живу під “Жулянами” і з жахом думала - а от як підуть рашисти на аеропорт чи ракетами будуть закидати., що з нами буде?..

КОСНІЦЬКИЙ: Ми їм шансу не дали.

- Київ це відчув. Спасибі тобі і твоїм побратимам. А зараз де ти?

КОСНІЦЬКИЙ: Як відкинули росіян від Києва, відправився в місто Харків - Чугуївський напрямок, Бєлгородський напрямок. Зараз стоїмо за Харковом недалеко від російського кордону. Жарко дуже там зараз…Воюємо…

- Як настрій у наших?

КОСНІЦЬКИЙ: Настрій у хлопців бойовий. Хочеться перемоги. І ми її здобудемо, будемо рвати ворога ....На жаль, є втрати. Шкода хлопців. Найкращі ідуть з життя. Тримаємося. Ми на своїй землі. Нам Бог помагає.

А як опинився у Києві?

КОСНІЦЬКИЙ: Одержав контузію, проходжу медичну комісію…Як воно буде далі, поки не знаю…Але зараз треба підлікуватися.

- Контузило за яких обставин?

КОСНІЦЬКИЙ: В бою…. 4 доби безупинно ворог поливав мінометами, артою.…Біля мене розірвалася міна…

- Миколо, бажаю усім нам перемоги! А тобі бажаю здоров'я, швидше відновитися після контузії…Усім твоїм побратимам нашим воїнам бажаю живими повернутися додому. Ми чекаємо вас. щоб разом відсвяткували перемогу….Проганяйте цих зайд з нашої землі… І бережи себе!

КОСНІЦЬКИЙ: Дякую за побажання. Будемо гнати…І перемогу будемо святкувати. Слава Україні!

- Героям слава!